2010:05:24
22:35:48

Омелян Калужняцький

Калужняцький Омелян Ієронімович – український філолог, палеограф, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1982 р.). Народився О.І. Калужняцький 23 січня 1845 року в селі Тур’є Старосамбірського району Львівської області. Навчався у Львівському та Віденському університетах. У кінці травня 1868 року О.Калужняцький одержує офіційне повідомлення про призначення його галицькою шкільною владою на посаду в Кракові. Таким чином, він починає свою педагогічну діяльність як помічник учителя Краківської гімназії святої Анни. З 1 вересня 1868 року молодий викладач приступає до своїх професійних обов’язків. Працюючи в Краківській гімназії, О.Калужняцький намагається скористатись цим для подальшого наукового росту, що для нього було особливо важливим.

У 1869 році він видає у шкільній програмі опис цілого ряду слов’янських рукописів, що зберігаються у Кракові.

У червні 1870 року вчений їде до батьків на село поправити своє "дуже упале здоров’я". Але навіть під час повного відпочинку він продовжує працювати над перекладом літопису "Повість временних літ" латинською мовою.

У 1874 році А.Калужняцький намагається зайняти кафедру слов’янської філології в Кракові. Іншими кандидатами виступають Бодуен де Куртене та Луціан Маліновський, учитель гімназії з Варшави. На вимогу Бодуена де Куртене, який прийняв з деякими умовами запрошення до Краківського університету, факультет вирішив розглядати насамперед тільки його кандидатуру і лише її пропонувати.

У 1875 році О.Калужняцький працює у щойно заснованому Чернівецькому університеті професором філології, викладачем слов’янських мов. З того ж таки року вчений працює на філософському факультеті, деканом якого стає у 1886-1887 навчальному році.

У 1877 році (з березня до жовтня) Омелян Калужняцький здійснив велику наукову мандрівку, яка привела його через Київ, Москву, Петербург та Вільно у Кенігсберг, а звідти у Берлін, Бреслав. Друга наукова поїздка була здійснена влітку 1894 року у Балканські країни: третя – у монастирі Північної Молдавії.

Результатом цих мандрівок була публікація великої кількості документів та наукових праць. Серед них праці: "Обор слов’яно-руських пам’яток мови та писемності..." (1877 р.), "Молдавські та мунтянські документи з архівів М.Львова" (1878 р.), "Пам’ятки старослов’янської мови Т.І. Путнянське Євангеліє" (1888 р.), "Історичні, топографічні та мовознавчі доповнення до історії румунського населення у Галичині".

У березні 1886 року колеги-професори філософського факультету присвоїли О.Калужняцькому звання почесного доктора. У квітні 1890 року його обрали членом-кореспондентом Академії наук у Бухаресті, він стає ректором Чернівецького університету. А у грудні 1891 року – членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук.

На своїх лекціях Омелян Калужняцький викладав не тільки порівняльні філологію слов’янських мов, а й старослов’янську мову, історію культури, також намагався подати студентам відомості про сучасних йому вчених-мовознавців.

За свідченням сучасників, Омелян Калужняцький вражав колосальними, енциклопедичними знаннями зі свого фаху і глибоким, дуже своєрідним висвітленням тієї чи іншої теми. Він умів подати слухачам матеріал солідно, глибоко і водночас у на диво ясній, доступній формі. На його лекціях часто було багато присутніх викладачів не тільки з філології, а й з інших дисциплін, тобто було багато бажаючих послухати прекрасного лектора, красномовця, оратора. Професорові Калужняцькому доводилося читати свої лекції з відчиненими дверима, оскільки читачі не вміщались в аудиторії, а стояли у коридорах. Кожна лекція професора Калужняцького була глибоко продумана і містила широкий фактичний матеріал.

Омелян Ієронімович Калужняцький досліджував проблеми польського, російського, сербського, болгарського, старослов’янського мовознавства, палеографії, народознавства, історії права тощо. Він, безперечно, заклав ґрунт для розробки питань, що його цікавили: палеографія, орфографія, фонетика і морфологія.

Професор Калужняцький користувався великою повагою серед колег і любов’ю всіх, хто його знав. Саме він закликав до вільного об’єднання професорів, переважно філософів за фахом, котрим у 1905 р. запропонував зібратися разом для обговорення наукових проблем.

Вчений має немалі заслуги за підтримку духовного життя Чернівецького університету та місцевої інтелігенції.

Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterж®‹@¶j@ЂСchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.